Все Цікаве

Напевне, дуже маленький відсоток людей на запитання, чи схильні вони до суїциду, дасть позитивну відповідь. Проте ніхто не знає, що буде далі, і навряд чи людина, коли вже впевнена, що хоче покінчити з життям, буде радитись щодо свого психічного стану зі знайомими чи лікарями. Вчені знайшли спосіб визначити, чи закладені такі настрої в організмі з народження, що дасть змогу виявити проблему раніше, ніж вона з’явиться. Виявляється, це можна зробити, враховуючи біологічні ознаки "групи ризику”.

Психіатр Олександр Нікулеску та його колеги зайнялись пошуком "біомаркерів самогубства” в крові, оскільки людський мозок – надзвичайно складний і важкодоступний орган. У дослідженнях науковців брали участь люди, яких то цілком влаштовувало своє життя, то лише пригнічувало і навіювало думки про суїцид, тобто усі пацієнти страждали на біполярний розлад. Першим з чотирьох етапів цих досліджень був аналіз їх крові і поведінки, в результаті чого було виявлено досить-таки широкий набір генів, які могли б бути шуканими біомаркерами.

На другому етапі за рахунок більш детального аналізу їх кількість було обмежено до 41: це були білки, певним чином пов’язані з психічними розладами і суїцидальними нахилами. Також ці біомаркери було розподілено психіатрами за ймовірним ступенем достовірності.

Наступний крок – порівняння отриманих даних з відібраними в ході дослідження результатами аналізу крові самогубць. Так кількість можливих біомаркерів зменшилася із 41 до 13, а статистичний відбір дозволив скоротити їх число до 6.
Найбільш яскравим з біомаркерів виявився ген SAT1: саме він свідчить про високий ризик самогубства. За словами Нікулеску, малоймовірно, що ці виділені маркери виявляться специфічними для складної моделі поведінки; скоріш за все, це ознаки того, що в результаті стресу клітини перестали нормально функціонувати. Варто зауважити, що інші вчені також виявляли підвищену активність SAT1 внаслідок дії токсинів, інфекції або нестачі кисню. Точність методики, розробленої психіатрами, нині складає 85 %.